Діти і війна_1. м. Боярка, Київська область, Фастівський район

 Перший, другий, третій, четвертий... Ми не знаємо, який нині день тижня, але точно знаємо, який це день війни. 24 лютого світ став інакшим, життя перевернулося на 180 градусів, а діти ніби подорослішали. "Дякуємо тобі, Путін, за щасливе дитинство", "біля мого будинку їхали танки", "ми не спали всю ніч, прокидалися від кожного вибуху", "я бачила літаки у вікні, це дуже страшно", "а чи є у нас військова база, бо тоді нам все", "уже, мабуть, пів Києва немає", "біля нас знаходится підстанція, я боюся", "може початися світова війна, невідомо, що тоді буде", "ми у бомбосховищі, а ви де?" Так спілкуються діти різного віку між собою, бо тема війни поєднала усіх. Діти хвилюються, їм складно бачити сльози мами, чекати тата, який цілу ніч чергував в лавах тероборони, чути схвильований голос бабусі, яка постійно п"є ліки. Їм потрібні слова підтримки, відчуття, що дорослі поряд, що завтра все зміниться, вийде сонце, повернеться додому тато, і мама в телефонній розмові рідним скаже "у нас все добре". Поки ж реалії життя - це діти в підвалах, погребах, бомбосховищах, у підземках, в коридорах, одягнені і з валізами в руках на випадок повітряної тривоги. Діти малюють війну, пишуть про війну, плачуть через війну. Ми шукаємо для них безпечні місця, намагаємося вберегти найдорожче, не зламати їхні крила. Ми віримо, що скоро скінчиться це жахіття, і буде перемога! (Фото - діти в м. Боярка, Київської області, Фастівського району)