Діти і війна_5. с.Старосілля, Черкаська область

Багато жінок з дітьми тимчасово переїхали з Києва на Черкащину, але в жодному куточку України не може бути спокійно допоки не закінчиться війна. І тут декілька разів на день та вночі лунає сигнал, що сповіщає про повітряну тривогу. Тоді всі поспішають до облаштованих погребів. Діти не роздягаються, щоб встигнути сховатися від небезпеки. У погребі ліжка, пледи, стільці, чайник з теплою водою, печиво, ліхтарі - все, щоб можна було перечекати годину-дві. Діти уже звикли до такого розпорядку, не скаржаться, адже розуміють, що в погребі безпечніше. Допоки перечікують - читають про новини з Києва і мріють, що ця безглузда війна якнайшвидше скінчиться, і вони зможуть повернутися до своєї домівки, ходити до школи, спокійно читати книжки, дивитися телевізор, грати на дитячому майданчику, зустрічати батьків з роботи і просто посміхатися, бо зараз, як вони кажуть, зовсім невесело. І так не хочеться, щоб у їхній пам"яті закарбувалися ці тривожні дні, ці жахіття війни, звуки вибухів і сирени, сльози батьків, але, очевидно, вони цього не зможуть забути ніколи.