12 день ВІЙНИ
12 день... До війни ці дні пролітали швидко у клопотах, роботі та щоденному спілкуванні з родиною, нині тягнуться мов липка помережана осіння павутина, яка зачепилася за дерево і ніяк не може розірватися. З іншого боку, 12 днів - то аж занадто довго з огляду на кількість невинних жертв цього нещадного кровопролиття. Тепер кожна мить може забрати чиєсь життя, додати смертельних поранень, знівечити родинний будинок, розтрощити вщент рідне містечко чи село... Хочеться зупинити час, поставити на паузу життя і більше не чути повітряних тривог і сирен, вибухів і шуму від ширяння авіатехніки. Та все набагато складніше, в життя вимкена пауза, його не можна перемотати на кілька днів вперед чи назад, а зараз ще й кожна подія з тремким болем проходить через кожну артерію та вену, мов гаряча крапля за краплею, аж до серця, глибоко-глибоко, боляче-боляче. Ті рани, очевидно, залишаться там надовго, якщо не назавжди. Рука механічно тягнеться до телефону, очі пробігають рядками останніх непрочитан